Самоосвітня діяльність майстра виробничого навчання

Самоосвіта майстра виробничого навчання являє собою самостійну пізнавальну діяльність педагога, яка спрямована на розвиток його методичної компетентності та визначається внутрішньою мотивацією, високим рівнем самоконтролю і самоорганізацією праці.

Зміст самоосвітньої діяльності майстра виробничого навчання включає науково-дослідну роботу над методичною проблемою, вивчення філософської, науково-педагогічної, навчально-методичної, психологічної літератури, участь у групових та колективних формах методичної роботи, вивчення досвіду своїх колег, теоретичну роботу і практичну апробацію власних методичних напрацювань.

Самоосвітню діяльність майстра виробничого навчання можна розглядати як сукупність декількох «само»:

самооцінка - вміння оцінювати свої можливості;

самооблік - вміння брати до уваги наявність своїх якостей;

самовизначення - вміння вибрати своє місце в методичній роботі навчального закладу, усвідомлювати свої інтереси в цій діяльності;

самоорганізація - вміння знайти джерело пізнання й адекватні своїм можливостям форми самоосвіти, планувати, організовувати робоче місце та методичну діяльність;

самореалізація - реалізація особистістю своїх методичних можливостей;

самокритичність - вміння критично оцінювати перевагу та недоліки власної методичної роботи;

самоконтроль - здатність контролювати свою методичну діяльність;

саморозвиток - результат самоосвіти.

Саме формуючи цю сукупність «само», можна передбачати свідому самоосвітню діяльність майстра виробничого навчання, яка б сприяла підвищенню рівня методичної компетентності педагога.

Результатом самоосвітньої діяльності майстра виробничого навчання може бути розробка теми дослідження, робота над власною науково-методичною проблемою, атестаційна творча робота, підготовка виступу на семінар, конференцію тощо.

Таким чином, безперервність процесу професійного самовдосконалення майстрів виробничого навчання забезпечується завдяки розробці власної програми, яка передбачає визначення близької і віддаленої перспектив. Такий підхід до організації методичної, науково-методичної діяльності формує в педагога вміння визначити перспективу свого професійного зростання й відчути у цьому стійку потребу, незалежно від ступеня вдосконалення його педагогічної майстерності.